КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Анотація

У статті проаналізовано професійну підготовку майбутніх фахівців фізичної культури, яким необхідно засвоїти педагогічні, здоров’яформувальні, здоров’язбережувальні технології для науково обґрунтованого та оздоровчого забезпечення навчально-виховного процесу. В умовах сучасної антропоцентричної парадигми освіти здобувачі вищої освіти повинні зробити навчальний процес здоров’язбережувальним, оволодіти професійною здоров’язбережувальною компетентністю, що проявляється в усвідомленні важливості здоров’я, сприянні збереженню та зміцненню здоров’я учнів, в уміннях фахівця фізичної культури використовувати здоров’язбережувальні технології в освітній системі, здатності організувати й регулювати здоров’язбережувальну діяльність в навчальному закладі.
В данному дослідженні розроблені критерії оцінювання здоров’язбережувальної компетентності фахівця фізичної культури. Ми запропонували визначення здоров’язбережувальної компетентності, яка розглядається, як інтегральна, динамічна риса особистості, що має складну системну організацію та характеризується здатністю організовувати свою здоров’язбережувальну діяльність, таким чином, щоб протидіяти впливам, поглядам і переконанням, що суперечать внутрішнім установкам, вміти адекватно оцінювати свою професійну діяльність та поведінку учнів, реалізовувати власні здоров’язбережувальні позиції, виходячи з особисто усвідомлених моральних норм і принципів.
У статті нами визначені та проаналізовані взаємопов’язані компоненти здоров’язбережувальної компетентності: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, інформаційний, технологічний та рефлексивний, які забезпечать готовність майбутнього фахівця фізичної культури до збереження і зміцнення здоров’я учнів, а головне визначать оптимальні прийоми, форми та методи здоров’язбережувальної діяльності.
Досвід спостереження за навчальною діяльністю студентів Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка свідчить, що найкращими методами отримання педагогічних даних за цими компонентами виступають: а) результати вирішення спеціально поставлених валеологічних завдань; б) вміння аналізувати та давати самооцінку процесу і результатам діяльності; в) відсутність напруженості при виконанні типових для майбутнього учителя фізичної культури завдань: манера, стиль, що пов’язані з потребою в підвищеній зосередженості, напрузі, затраті енергії та часу.
Ми рекомендуємо використовувати різні підходи до здоров’язбереження: дидактичний, подієвий, проблемний та індивідуальний, які допоможуть створити здоров'язбережувальне середовище в навчальних закладах; сформують навички здорового способу життя; покращать фізкультурно-оздоровчу роботу; здійснять моніторинг і динамічне спостереження за станом здоров’я дітей тощо.
Нами визначені показники здоров’язбережувальної компетентності майбутнього фахівця, що являють собою процес становлення здоров’язбережувальної особистості, формування професійних компетенцій, які є передумовою успішної майбутньої професійної діяльності у сучасних умовах.
Її змістовою основою має стати особистісно-зорієнтоване навчання та компетентнісна освітня парадигма розвитку майбутніх професіоналів. Цей процес вимагає модернізації української професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до європейської системи підготовки зазначених фахівців.