АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Анотація

У статті охарактеризовано поняттєво-категоріальний апарат дефініції «професійна компетентність». Визначено основні нормативні документи (професійних стандартів та стандартів вищої освіти) та законодавчі акти щодо забезпечення підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери при формуванні їх економічної компетентності. Обумовлено, що практична підготовка майбутнього фахівця соціальної сфери до соціального захисту різних груп населення, зокрема соціального забезпечення, потребує формування економічної компетентності.
Розкрито авторське бачення тлумачення економічної компетентності фахівців соціальної сфери в розрізі необхідних знань, набутих вмінь та навичок, набору можливостей та здатностей у галузі економічних знань для здійснення ефективної професійної діяльності у сфері соціального обслуговування, соціальної допомоги та соціальної роботи загалом. Охарактеризовано складові компоненти економічної компетентності при підготовці фахівців соціальної сфери: мотиваційний, когнітивний, процесуальний та особистісний. Виділено когнітивний компонент, як найважливіший, що відображає обґрунтування ролі знань у формуванні економічної компетентності. Обґрунтовано, що формування економічної компетентності у майбутнього фахівця соціальної сфери відбувається в закладах вищої освіти в рамках цілісного педагогічного процесу при вивченні спеціалізованих соціально-економічних дисциплін («Економічні основи соціальної роботи», «Економіка соціальної роботи», «Соціальна економіка», «Соціальний захист населення») і за рахунок використання таких методів організації освітньої діяльності як ділові ігри, ситуативні завдання, розробка соціально-економічних проектів. Встановлено, що необхідну роль у формуванні економічної компетентності при підготовці соціального працівника відіграє знання ним детермінант соціального забезпечення, як основної форми соціального захисту населення – державних соціальних стандартів і гарантій. Дано коротку характеристику на основі законодавчих актів та встановлених розмірів прожиткового мінімуму як державного соціального стандарту та мінімальних заробітних плат та пенсій за віком як основних державних соціальних гарантій.