Педагогічні науки

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕС-ФАКТОРІВ У СУЧАСНОМУ СПОРТІ

П. ХОМЕНКО — 2024-07-24

У статті на основі аналізу комплексу літературних джерел та досвіду психологічної підготовки вивчено психолого-педагогічні аспекти попередження і подолання стрес-факторів у сучасному спорті. Встановлено, що в сучасних умовах стрес став невід’ємною складовою життя людини, він дозволяє адаптуватися до зовнішнього середовища. Розуміння теорії стресу вийшло за межі біологічного підходу, набувши міждисциплінарного характеру. Доведено, що психологічна підготовка спортсменів є важливою частиною навчально-виховного процесу у спорті; основна мета такої підготовки - формування та розвиток особистісних якостей спортсменів. Ключові завдання включають розвиток готовності до тривалого тренувального процесу, активацію перед змаганнями та подолання стресових факторів.
Наукові позиції учених дозволяють систематизувати стрес-фактори, що впливають на психоемоційний стан спортсменів під час змагальної діяльності. Виділено фізіологічні (безпосередні впливи на організм) та психологічні (фактори соціального середовища, вплив на психіку) стресори. Встановлено, що стрес впливає на організм на фізіологічному та психологічному рівнях: фізіологічна реакція організму охоплює зміни в артеріальному тиску, серцебитті, дихальних рухах та інших параметрах, включаючи рівні гормонів; психологічна реакція виявляється в когнітивних, емоційних та поведінкових аспектах. Загальний висновок вказує на те, що стресові реакції та фактори в спортивній діяльності є різноманітними та індивідуальними, підтверджуючи необхідність індивідуального підходу до управління стресом у спорті.

БОТМЕРІВСЬКА ГІМНАСТИКА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

О. КОРНОСЕНКО — 2024-07-24

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку ефективних систем фізичного та інтелектуального розвитку школярів. Мета статті полягає у висвітленні оздоровчого й освітньо-розвивального значення ботмерівської гімнастики в системі фізичного виховання учнів закладів загальної середньої освіти, обґрунтуванні важливості оволодіння технологіями ботмерівської гімнастики майбутніми учителями фізичної культури у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти. Ботмерівська гімнастика може використовуватися в педагогічній практиці закладів загальної середньої освіти, оскільки ґрунтується на базових методологічних підходах до навчання – диференційованому та індивідуальному. Ця гімнастична система сприяє формуванню важливих фізичних якостей: гнучкості, сили, витривалості, координації, відповідає принципам комплексного підходу до навчання, дозволяє адаптувати вправи до різних рівнів фізичної підготовленості та можливостей школярів. Реалізація системи ботмерівської гімнастики у закладах загальної середньої освіти можлива за умови вивчення техніки її елементів, принципів і технологій навчання майбутніми учителями фізичної культури. Змістом оздоровчих й освітньо-розвивальних видів гімнастики, у тому числі і ботмерівської, студенти оволодівають завдяки вивченню таких освітніх компонентів як: «Теорія і методика викладання гімнастики», «Сучасні фізкультурно- оздоровчі технології», «Нетрадиційні види рухової активності», а також навчальна та виробнича практики.

ФОРМУВАННЯ СИЛОВОГО КОМПОНЕНТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ СПОРТСМЕНІВ У ЦИКЛІЧНИХ ВИДАХ СПОРТУ

А. ДЯЧЕНКО — 2024-07-24

Метою статті є систематизація факторів силового забезпечення спеціальної витривалості, які спеціалізуються у циклічних видах спорту (на прикладі веслування на каное). Визначено проблему інтеграції провідних факторів спеціальної витривалості. Наведено аналіз шляхів підвищення спеціалізованої спрямованості фізичної підготовки на розвиток силового компонента спеціальної витривалості веслувальників. Досліджено структуру функціонального забезпечення спеціальної витривалості веслувальників, яка складається з провідних компонентів: нейрогенної, вегетативної, енергетичної. Проаналізовано нові можливості підвищення силового компонента спеціальної витривалості за рахунок стимуляції реактивних властивостей відповідних систем функціонального забезпечення відповідної працездатності та забезпечення на цій основі спроможності швидко, адекватно і повною мірою реагувати на спеціалізовані силові навантаження веслувальників на каное.

Встановлено, що існуючі знання спортивної науки дають концептуальні передумови для вирішення визначеного завдання розвитку спеціальної витривалості з урахуванням її силового компонента. До них належать наукові та практичні знання щодо формування умов оптимізації фізіологічної реактивності організму в процесі формування специфічної адаптації до конкретних фізичних навантажень. Наявність цього фактору дозволить створити умови для сприятливої адаптації до фізичних навантажень, що стимулюватиме комплексний розвиток функцій організму (енергетичної функції та спеціальних силових можливостей спортсменів), а також забезпечення адекватної реакції організму певної спрямованості при переході від підготовчої роботи до спеціального тренування.

ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ У ВАЖКИХ ПІДЛІТКІВ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ФІЗКУЛЬТУРНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

І. ТАРАНЕНКО — 2024-07-24

У статті висвітлено результати експериментального дослідження щодо перевірки ефективності педагогічних умов реалізації особистісно орієнтованого підходу до виховання морально-вольових якостей у важких підлітків у позашкільній фізкультурній діяльності. Педагогічні умови засновані на концептуальних засадах системного, особистісно орієнтованого, середовищного, спортивно орієнтованого, діяльнісного та культурологічного підходів і полягають у наступному: 1) залучення важких підлітків у громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості; 2) забезпечення психологічної і методичної готовності тренерів до виховання у важких підлітків морально-вольових якостей; 3) використання інноваційних особистісно орієнтованих форм і методів виховання морально-вольових якостей важких підлітків.

Порівняльний аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи засвідчив значне підвищення кількості підлітків із достатнім рівнем вихованості морально- вольових якостей – з 7,7 % до 30,7 %, та суттєве зниження (на 44,2 %) низького рівня – з 61,5 % до 17,3 %. Достовірність отриманих даних підтверджено методом варіаційної статистики за критерієм однорідності (критерій Пірсона).

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ: АНАЛІЗ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПОЛЯ

В. БОНДАРЕНКО — 2024-07-24

У статті розглядаються особливості дослідження питань регулювання правовідносин у фізичній культурі і спорті та етапі становлення спортивного права як галузі законодавства. Фізична культура і спорт як об’єкт наукового дослідження привертає увагу дослідників різних галузей, зокрема і правознавців, які активно вивчають феномен спортивного права, намагаючись удосконалити вітчизняне законодавство у цьому напрямі та привести його у відповідність до міжнародного.

Тривало та широко науковцями та практиками дискутуються різні аспекти правовідносин у фізкультурно-спортивній галузі: виокремлення і становлення спортивного права; концепція спортивного права; джерела права; цивільні, адміністративні і трудові відносини у спорті тощо. Наразі очевидним є те, що у регулювання правовідносин у фізичній культурі і спорті мають місце проблемні питання пов’язані як з прогалинами, так і з суперечностями, які потребують правового забезпечення й чіткого впорядкування, постійних доповнень, удосконалення, а іноді й кардинальних змін.

ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РУХЛИВИХ ІГОР ЯК ЗАСОБУ РЕКРЕАЦІЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

С. ХЛІБКЕВИЧ — 2024-07-24

У статті досліджено вплив рухливих ігор на рекреаційну складову розвитку особистості. Проаналізовано технології оздоровчо-рекреаційної рухової діяльності. Розроблено та обґрунтовано видові ознаки технологій оздоровчо- рекреаційної рухової діяльності як соціального явища. Визначено поняття «технології оздоровчо-рекреаційної рухової діяльності» як самостійне соціальне явище, що передбачає регулярне використання доступних видів організованої оздоровчо- рекреаційної рухової діяльності середньої інтенсивності та об’єму навантаження, що реалізуються проводитися в формальних та неформальних групах або в індивідуальному порядку з метою підтримки працездатності, збереження здоров’я та покращення якості життя.

Констатовано, що рухлива гра представляє собою свідому діяльність, спрямовану на досягнення поставленої мети. У ролі рекреаційного засобу вона володіє рядом характеристик, серед яких особливе значення має висока емоційність. Рухливі ігри відзначаються творчими, активними руховими діями, що мають мотивований сюжет. Вони націлені на подолання різних труднощів у досягненні поставленої мети. Рухливі ігри, як правило, не вимагають спеціальної підготовки від учасників, і саме завдяки цій властивості вони, зокрема ті, що включають елементи змагань, відповідають фізіологічним потребам організму більше, ніж інші форми фізичного виховання. Під час участі в рухливих іграх формуються витримка, самовладання і правильна реакція на невдачу. Ігри з активними, енергійними та повторюваними руховими діями сприяють вдосконаленню функціональних систем організму.

TRENDS IN IMPROVING PROFESSIONAL TRAINING OF PHYSICAL EDUCATION SPECIALISTS IN HEI IN UKRAINE

О. СОГОКОНЬ — 2024-07-24

The presented article examines the trends in improving the professional training of physical culture specialists in higher education institutions in Ukraine. Academics in their practical activities must use innovative products – the latest technologies that significantly improve the quality of education, particularly in conducting distance learning courses or monitoring students' knowledge. We believe that the use of information and communication technologies for teaching and assessing students' knowledge creates the basis of information maintenance of the quality of education and is an important aspect of reforming the education system in Ukraine, a strategic priority area of innovative activity.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «БІОМЕХАНІКА» В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВЧІВ НА ФАКУЛЬТЕТАХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

І. ШАПАРЕНКО — 2024-07-24

У статті розкрито теоретико-методичні аспекти викладання обов’язкової навчальної дисципліни «Біомеханіка» в процесі підготовки фахівців у галузі фізичної культури та спорту освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» на факультеті фізичного виховання та спорту Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Встановлено, що біомеханіка, як галузь природничих наук є основою для опанування студентами дисциплін професійно-орієнтованого циклу і повинна забезпечити природничо-наукову підготовку, необхідну для формування професійних умінь та навичок. Біомеханіка розкриває питання біомеханічного обґрунтування фізичних вправ, особливостей рухового апарату як біомеханічної системи та визначає біомеханічні характеристики руху людини. Вивчення курсу спрямовано на формування у здобувачів загальних і професійних компетентностей для науково- обґрунтованого здійснення навчально-тренувального процесу, змагальної і спортивно- прикладної діяльності у фізичному вихованні, спорті й масовій фізичній культурі. Визначено мету, завдання вивчення дисципліни, перелік результатів навчання, якими повинні володіти студенти під час вивчення курсу. Наведено та подано детальну характеристику складників навчально-методичного комплексу дисципліни: робочої програми та силабусу, опорних конспектів лекцій з питаннями для самоконтролю, методичних рекомендацій до виконання лабораторних та самостійних робіт студентів, тестових завдань для поточного та модульного контролю, перелік питань для підсумкового контролю знань та порядок накопичення балів.

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА: НОРМА ТА ПАТОЛОГІЯ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ КАРДІОРЕАБІЛІТАЦІЇ

С. МИРОНЕНКО — 2024-07-24

У статті описано особливості функціонування серцево-судинної системи людини на основі аналізу наукових праць та результатів досліджень. Подано характеристику нормальних параметрів цієї системи, а також вказано на виявлення патологічних станів. Основні анатомічні особливості серцево-судинної системи, а також ключові показники її функціонування, такі як частота серцевих скорочень та артеріальний тиск, проаналізовано у деталях. Відзначено, що за частотою серцевих скорочень можна визначити нормальну роботу серця (нормокардія), а також виявити тахікардію або брадикардію. Крім того, уточнено, що у спортсменів спостерігається явище "спортивної брадикардії", яке вважається відповідним нормі в їхньому випадку. Щодо артеріального тиску, запропоновано три категорії норми згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я: оптимальний, нормальний та високий нормальний артеріальний тиск. У статті також наведено конкретні цифрові значення цих показників. Крім того, розглянуто різні типи порушень у роботі кровоносної системи та наведено статистичні дані щодо поширеності цих захворювань серед населення України та інших країн світу. Також у статті розглянуто основи кардіореабілітації, яка виступає важливим етапом в лікуванні, де визначено її цілі та завдання. Подано детальний опис одного з головних засобів кардіореабілітації – фізичної активності. Проаналізовано частоту, інтенсивність, тривалість та характер фізичного навантаження, які використовуються в кардіореабілітації. Надано вичерпні поради щодо визначення інтенсивності навантажень, використовуючи показники максимальної та резервної частоти серцевих скорочень, з урахуванням передбачуваної вікової частоти серцевих скорочень. Такі методики стануть невід'ємною частиною організації та контролю процесу фізичної реабілітації для людей із вказаною патологією, а також можуть бути корисними для проведення первинної профілактики.

ПОДОЛАННЯ ОСВІТНІХ ВТРАТ ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Л. ШЕСТЕРОВА — 2024-07-24

Війна в Україні спричинила багато складностей, в тому числі, і в сфері освіти. Це пов’язано, в першу чергу, з освітніми втратами, рівень яких досі не встановлений. Одним із шляхів подолання освітніх втрат учнів початкової школи є використання фізичних вправ, як засобів діяння на зоровий аналізатор. Автори вважають доцільним застосування сенсорно орієнтованих завдань, вправ та рухливих ігор на уроках фізичної культури та в малих формах занять фізичними вправами. В статті надається класифікація вправ та рухливих ігор, які за функціональною ознакою розподіляються на засоби відновного та тренуючого діяння. Метою дослідження є визначення сенсорно орієнтованих завдань, вправ та ігор, що можуть позитивно впливати на функціональний стан зорового аналізатора молодших школярів і, як наслідок, на подолання ними освітніх втрат. В роботі наведені приклади спеціально спрямованих вправ та ігор, що безпосередньо діють на функціональний стан зорового аналізатора. Вказані вправи та рухливі ігри можуть використовуватися в будь-яких частинах уроку як доповнення до основних, або з метою заповнення пауз відпочинку. Запропоновані вправи та рухливі ігри легко дозуються в залежності від віку та стану втоми учнів. Нескладність та невелике навантаження при їх виконанні забезпечують оптимальну дію на організм та викликають зацікавленість дітей. Вчителям фізичної культури рекомендовано постійно включати такі засоби фізичного виховання в зміст уроків з метою покращення показників гостроти та поля зору учнів початкових класів. Вчителям початкових класів вказано на необхідність проведення на уроках з великим навантаженням на зоровий аналізатор (читання, письмо, математика) спеціально- відновних зорових ігор. Це сприятиме покращенню сприйняття навчального матеріалу і, як наслідок, подоланню освітніх втрат. Все вище зазначене, на наш погляд, позитивно вплине на функціональний стан зорової сенсорної системи і, як наслідок, сприятиме подоланню освітніх втрат не тільки у фізичному вихованні, а і в інших дисциплінах, що вивчаються в початковій школі.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТРЕНУВАНЬ У ГІРСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ: ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ЛЕГКОАТЛЕТІВ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ НА СЕРЕДНІ ТА ДОВГІ ДИСТАНЦІЇ

О. СОГОКОНЬ — 2024-07-24

У статті охарактеризовано ефективність побудови тренувального процесу легкоатлетів на середні та довгі дистанції у гірському середовищі. Виявлено, що для розвитку фізичних якостей професійних спортсменів, що спеціалізуються на видах спорту направлених на розвиток витривалості, суттєве значення має тренування в гірських умовах.

Методом аналізу літературних джерел встановлено, що з-поміж ключових факторів, що мають вплив на організм людини у гірських умовах найсуттєвішими є зниження атмосферного тиску, розрідження повітря, зниження рівня кисню; основні адаптаційні реакції, що обумовлені перебуванням у гірських умовах — збільшення легеневої вентиляції, серцевого викиду, вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів та підвищення в еритроцитах 2,3-дифосфогліцерату, кількості міоглобіну й окисних ферментів, розміру та кількості мітохондрій. З’ясовано, що після переходу в гори в організмі людини, яка опинилася в умовах гіпоксії, відбувається активація компенсаторних захисних механізмів проти нестачі кисню, видимі зміни у функціонуванні різних систем спостерігаються вже з висоти 1000-1200 метрів над рівнем моря. Так, на висоті 1000 метрів VO2 max становить 96-98% максимального рівня, зафіксованого на рівнині. Зі зростанням висоти цей показник поступово зменшується на 0,7-1,0% за кожні 100 метрів.

У дослідженні висвітлено досвід та результати етапного контролю й змагальної діяльності легкоатлетів, що тренувалися в гірській місцевості. Тим самим підтверджено гіпотезу про те, що тренування в гірській місцевості є ефективним способом підвищення функціонального потенціалу спортсмена та досягнення кращих спортивних результатів у типових умовах проведення змагань. Доведено, що такий вид тренувань підвищує фізичну витривалість бігунів на середні і довгі дистанції, підвищує їхні адаптаційні можливості щодо діяльності в екстремальних умовах, що можуть виникати під час змагань або тренувань в різних географічних регіонах.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Т. ДЕНИСОВЕЦЬ — 2024-07-24

У статті розглянуто і теоретично проаналізовано чинники, які вказують на необхідність перебудови системи фізичного виховання у закладах вищої освіти з орієнтацією на особистість здобувачів вищої освіти, потреби, стан здоров’я, з використанням мотиваційних підходів та стимулів.

Потрактовано поняття зміст роботи, що визначається завданнями, які стоять перед закладами освіти на певному етапі їх розвитку, а також станом освітньої роботи і рівнем кваліфікації педагогічних кадрів кожного конкретного освітнього закладу та рівнем компетентності організаторів освітнього процесу.

Визначено основні ознаки фітнес-технологій в освіті, які підвищують рівень традиційної фізичної культури, забезпечують позитивні емоції, задовольняють потреби людини шляхом зміцнення її здоров’я, формуючи позитивне та активне ставлення до здорового способу життя, успіху та процвітання, сучасного способу життя, сприяють розвитку моторики здобувачів освіти, покращують фізичний розвиток і фізичну підготовку.

У статті встановлено, що грамотне і цілеспрямоване впровадження фітнес- технологій в систему занять фізичною культурою для оздоровлення, розвитку та виховання молоді, що навчається в даний час є одним з основних і актуальних завдань модернізації навчальних планів, робочих програм закладів вищої освіти.

RESEARCH AND EXPERIMENTAL WORK ON PREPARING FUTURE BACHELORS OF PHYSICAL EDUCATION FOR TEACHING ACTIVITIES IN THE CONDITIONS OF INCLUSIVE EDUCATION

Я. ДЕМУС — 2024-07-24

The article is devoted to the disclosure of the methodology of research and experimental work on the preparation of future bachelors of physical education for pedagogical activity in the conditions of inclusive education. A formative experiment program has been developed. An experiment was conducted to determine students' readiness for the inclusive orientation of the educational process. The effectiveness of the developed didactic exercises for the formation of inclusive competence of future bachelors of physical culture for pedagogical activity in the conditions of inclusive education is proven.

РЕКРЕАЦІЙНІ ТА РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ТА СПОРТІ: СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІЗМУ

Г. ЖАРА — 2024-07-24

У цій статті автори досліджують широкий спектр методів і стратегій, спрямованих на покращення функціонування організму. Проаналізовано різні аспекти фізичної реабілітації, фізичної рекреації, лікувальної фізичної культури та підходи до збереження і поліпшення здоров’я, фізичної форми та психічного стану людини.

Головний акцент ставиться на рекреаційних та реабілітаційних технологіях, які включають в себе різноманітні методи, вправи та процедури, спрямовані на відновлення функцій організму після травм, захворювань або операцій, а також на підтримку та покращення фізичного та психічного благополуччя.

Автори особливу увагу приділяють індивідуальному підходу до кожного пацієнта та розробці комплексних реабілітаційних програм, які враховують усі особливості функціонування відповідно до Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), наявної нозології, та персоналізовані потреби кожної людини.

Дослідження включає аналіз сучасних тенденцій у фізичній культурі та спорті, огляд методів фізичної реабілітації, а також висвітлення інноваційних підходів до здорового способу життя та покращення якості життя загалом. Зокрема, в статті розглядаються різні методики вправ та процедур, які сприяють відновленню та підтримці здоров’я організму. Автори звертають увагу на те, як ці методи можуть бути ефективними для пацієнтів після різних видів травм, операцій чи захворювань. Дослідження також включає аналіз інноваційних підходів до здорового способу життя, зокрема, у контексті підвищення рухової активності, досягнення оптимальної рухової спроможності та психологічного благополуччя.

Важливими аспектами і перспективними напрямами подальших досліджень є розробка індивідуальних програм, які допомагають людям досягати своїх цілей у збереженні та поліпшенні здоров’я. Ця стаття є цінним джерелом інформації для фахівців у галузі медицини, громадського здоров’я, фізичної реабілітації та спорту, а також для всіх, хто цікавиться здоровим способом життя та покращенням якості життя загалом.

SCIENTIFIC ASPECTS OF SPORTS SELECTION AND ORIENTATION

А. ПРОСКУРНІН — 2024-07-24

Визначено співвідношення понять «спортивний відбір» і «спортивна орієнтація». Визначено лімітуючи фактори ефективної системи спортивного відбору. Наведено особливості реалізації завдань спортивного відбору на окремих етапах підготовки спортсмена: базовий етап, етап відбору дітей за руховими здібностями, етап відбору обдарованих спортсменів; етап відбору талановитих спортсменів; етап відбору спортивної еліти. Охарактеризовано принципи спортивного відбору: системності, наукової обгрунтованості, комплексності, пролонгованого динамічного відбору, педагогічної цінності, адаптивності критеріїв відбору, гуманізму, актуальності, рентабельності, динамічного прогнозування (моніторингу). Встановлено, що система відбору передбачає розробку та експериментально-дослідну перевірку ефективності моделей відбору в рамках організаційних заходів; при цьому моделювання лише тоді має певну ефективність, коли дослідна модель відтворює основні характеристики планованої системи підготовки спортсменів, відповідає її меті, завданням, методам, враховує особливості етапів багаторічної підготовки.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

С. ГОРОХОВ — 2024-07-24

У статті розглянуто і теоретично проаналізовано комплекс методологічних підходів щодо професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури і спорту у сучасних ЗВО України. Обґрунтовано, що методологічні підходи виконують системоутворюючу роль у професійній підготовці майбутніх фахівців, а їх комплексне використання у навчальному процесі сприяє зростанню ефективності та підвищенню конкурентоздатності випускників на ринку фізкультурно-спортивних та здоров’язберігальних послуг. Концептуальний аналіз досліджень системи професійної підготовки майбутнього фахівця фізичної культури та спорту дозволив нам виділити низку провідних наукових підходів, що лежать в основі вивчення даної системи, стосуються її загалом і потребують, на нашу думку, суттєвого переосмислення та адаптації у контексті сучасних вимог. Визначені методологічні підходи (компетентнісний, системний, культурологічний, аксіологічний, акмеологічний) зорієнтовують на певні цілі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури та спорту.

РОЗВИТОК ПЕРЕШКОДОСТІЙКОСТІ У ВОЛЕЙБОЛІ: НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

І. ГРИНЧЕНКО — 2024-07-24

Стаття присвячена вивченню впливу перешкод на змагальну діяльність гравців волейбольної команди. Розвідка ґрунтується на результатах наукових досліджень з вивчення перешкодостійкості в ігрових видах спорту, а також на практичному досвіді роботи авторів з волейболістами різного рівня підготовки.

Реалізація наукового дослідження здійснювалася шляхом аналізу та узагальнення даних літератури й досвіду передової вітчизняної та закордонної практики з вивчення впливів різноманітних перешкод на тренувальну та змагальну діяльність спортсменів в ігрових видах спорту й волейболу зокрема.

Визначено як і в внаслідок чого перешкодостійкість гравців впливає на результати змагальної діяльності волейбольної команди. Встановлено і систематизовано про фактори, що впливають на перешкодостійкість волейболістів, з якими типами перешкод найчастіше стикаються гравці волейбольних команд під час участі в змаганнях.

Врахування основних чинників перешкодостійкості у волейболі є актуальним та перспективним. Результати нашого дослідження допоможуть волейболістам, тренерам та спортивним психологам краще зрозуміти джерела невдач і розробити рекомендації для тренерів щодо розвитку перешкодостійкості.

МОДЕЛЮВАННЯ УМОВ БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК УМОВА ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ

Р. ФЕНІЧ — 2024-07-24

У статті на основі аналізу практики діяльності вищих військових ЗВО доведено актуальність проблеми формування професійно-прикладної фізичної підготовленості, встановлено, що діючі програми фізичної підготовки мають достатній зміст, але складники цієї підготовки неефективно функціонують, що не забезпечує реальну функціональну готовність випускників до виконання службових завдань у бойових умовах. Визначено ключові детермінанти професійно-прикладної фізичної підготовки майбутніх фахівців військової галузі. Обґрунтовано принципи навчального процесу з фізичного виховання у військовому ЗВО: зміцнення індивідуального здоров’я здобувачів; досягнення високого рівня спеціальної фізичної підготовленості з урахуванням особливостей майбутньої професії; підвищення розумової працездатності; освоєння майбутніми офіцерами знань з філософських та прикладних аспектів фізичної культури, спорту та здоров’язбереження. Доведено, що при розробці програми професійно-прикладної фізичної підготовки у військових ЗВО необхідно використовувати принципи цілісної просторово-часової інтеграції, спеціалізованої, різноспрямованої ритмічності та зворотного зв’язку.

На підставі аналізу низки медико-біологічних досліджень було встановлено, що участь у бойових діях призводить до суттєвих змін у функціональному стані військовослужбовців: збільшення часу реакції, зниження статичної та загальної витривалості м’язів, порушення слухової чутливості, зменшення максимального споживання кисню, порушення регуляції кардіо-респіраторної системи, загальне зниження військово-професійної працездатності. На основі вивчення умов бойових ситуацій виявлено комплекс професійно-прикладних умінь і навичок фізичної підготовки військового фахівця.

З метою оптимізації технології моделювання умов бойової діяльності у процесі оптимізації професійно-прикладної фізичної підготовки майбутніх офіцерів введено новітні поняття в навчальний процес військового ЗВО: бойова спрямованість, бойова щільність, бойова реальність, бойова результативність. Доведено, що модель бойових дій майбутніх офіцерів включає збиваючі фактори, набір бойових завдань, екстремальні умови проведення навчальних і бойових дій.

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ОЗДОРОВЧО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СИЛОВИХ ВИДІВ СПОРТУ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

С. БУДАЄВ — 2024-07-24

У статті досліджено оздоровчо-реабілітаційний потенціал силових видів спорту та розглядаються ключові аспекти формування готовності майбутніх тренерів до його реалізації. Проаналізовано погляди науковців на проблему дослідження ролі та потенціалу силових видів спорту в оздоровленні та реабілітації, розвитку фізичних якостей спортсменів. Узагальнено особливості та можливості бодібілдингу як різновиду атлетичної гімнастики, що може слугувати перспективною сферою для вивчення адаптивних можливостей організму людини в умовах значних силових навантажень. Обґрунтовано преваги пауерліфтингу: економічній доцільності, простоті змагальних вправ, доступності у проведенні занять, широкій оздоровчій і тренувальній спрямованості. Описано зміст гібридних силових фітнес-систем. Означено, що формування готовності тренерів до реалізації оздоровчо-реабілітаційного потенціалу силових видів спорту – це постійний і динамічний процес, який вимагає поєднання теоретичних знань, практичних навичок і вміння працювати в команді для досягнення найкращих результатів у тренуванні та оздоровленні спортсменів. Окреслено ключові аспекти успішності тренера – теоретична підготовка, практичні навички, медична грамотність, індивідуалізація програм підготовки, тімбілдінг та комунікації. Визначено основні методи формування готовності майбутніх тренерів до реалізації оздоровчо-реабілітаційного потенціалу силових видів спорту: вивчення теоретичних основ анатомії, фізіології та психології, розвиток практичних навичок у сфері сучасних методик силового тренування та використання методів фізіотерапії для ефективного оздоровлення та реабілітації, оволодіння медичною грамотністю, стажування та практика в спеціалізованих центрах.

СПРЯМОВАНІСТЬ СПЕЦІАЛЬНОЇ І ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ НА ФОРМУВАННЯ БОЙОВОЇ ГОТОВНОСТІ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

І. АТАМАНЕНКО — 2024-07-25

Дослідження присвячене вивченню проблеми формування бойової готовності курсантів військових закладів вищої освіти у процесі спеціальної і фізичної підготовки. У ході дослідження з’ясовано, що спеціальна підготовка військовослужбовців – система заходів, спрямованих на оволодіння спеціальними прийомами, діями, зразками спеціального обладнання (озброєння) з метою виконання службових обов’язків. Виявлено, оволодіння руховою дією відбувається в такій методичній послідовності: формування знань про сутність рухової дії, освоєння рухової дії в цілому, розвиток автоматизованої навички. Розвиток фізичної підготовленості майбутніх військовослужбовців здійснюється шляхом удосконалення фізичних якостей, формування професійно-прикладних навичок з пересування по пересіченій місцевості, подолання перешкод, рукопашного бою, військово-прикладного плавання тощо. Зміст фізичної підготовки із загальною спрямованістю включає різноманітні вправи, такі як біг на середні та довгі дистанції, атлетичну гімнастику, вправи для розвитку статичної і динамічної витривалості, плавання, вправи у висах і упорах (на брусах та перекладині) пліометрику тощо. Спеціальна фізична підготовка курсантів — комплекс занять, спрямованих на розвиток фізичних якостей, необхідних для виконання службово-бойових завдань й орієнтована на забезпечення готовності та здатності діяти в різних, у тому числі, екстремальних умовах. Симбіоз програм спеціальної й фізичної підготовки курсантів забезпечує збільшення швидкості стрільб та ефективність влучань у ціль, розвиток навичок раціонального використання вогневої зброї й тактичних прийомів стрільби, підвищення загальної та спеціальної витривалості та сили, покращення психічного і фізичного здоров’я.

ПСИХОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ СПОРТИВНОГО ВІДБОРУ

Ю. ЗАЙЦЕВА — 2024-07-25

У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних критеріїв спортивного відбору. З’ясовано, що оцінка фізичної підготовки та антропометричних даних, безумовно, важлива для визначення придатності спортсмена до конкретного виду спорту, проте, не завжди ці показники є оптимальними і для більш точного прогнозу успішності спортсмена необхідно враховувати психологічний компонент готовності, що включає мотивацію, вольові якості, пізнавальні процеси, емоційно-вольові якості, особистісні якості.

Встановлено, що психологічний відбір – це комплексний процес, який включає використання різних методів дослідження: анкетування, тестування, спостереження, інтерв'ю, експеримент тощо.

Підкреслено, що окрему увагу слід приділяти психологічній підтримці спортсмена. Ця підтримка включає: навчання навичкам саморегуляції, розвиток психологічної стійкості до стресів, виховання вольових якостей.

ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

П. ХОМЕНКО — 2024-07-25

У статті розглянуто і теоретично проаналізовано сучасні технології розвитку критичного мислення майбутніх фахівців фізичної культури та спорту у закладах вищої освіти. На основі аналізу комплексу літературних джерел встановлено, що основними характеристиками критичного мислення майбутніх тренерів є активність, рефлективність, логічність, самостійність, спрямованість на розв’язання реальних проблем фізкультурно-спортивної діяльності.

Потрактовано поняття критичне мислення, як такий тип мислення, який характеризується активністю, цілеспрямованістю, самостійністю, дисциплінованістю та рефлективністю і передбачає розвиток у процесі навчання здатності людини визначати проблеми, аналізувати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел, висувати альтернативи й оцінювати їх, обирати спосіб розв’язання проблеми чи власну позицію щодо неї й обґрунтовувати свої погляди, робити свідомий вибір і діяти.

Визначено основні ознаки (рефлективність, прагматичність, суб’єктність) та етапи (актуалізація знань; усвідомлення знань, осмислення (рефлексія) технології формування компетентності критичного мислення. В роботі розроблено та аргументовано застосування комплексу умов, які визначають розвиток критичного мислення майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. У статті окреслено специфічні риси викладання дисциплін професійно-практичного циклу підготовки майбутнього фахівця фізичної культури та спорту на засадах критичного мислення. Доведено, що критичне мислення включає комплекс операцій, які визначають здатність особистості аналізувати, порівнювати, синтезувати та оцінювати інформацію з різних джерел; розуміти проблему та оцінювати її глибину; формулювати гіпотези та розглядати альтернативні рішення; приймати обдумані та усвідомлені рішення.