Педагогічні науки

Фізика живого як інтеграційний компонент осучаснення курсу фізики: педагогічні підходи до впровадження

2026-02-03T09:36:53+02:00

Зростаюча потреба в міждисциплінарній освіті зумовила необхідність інтеграції фізики живого до курсу фізики, що створило сучасний контекст для осмислення природних явищ і підвищило мотивацію учнів до вивчення фізичних наук. Метою статті був аналіз педагогічних підходів до впровадження фізики живого як інтеграційного компонента модернізованого курсу фізики. У дослідженні застосовано теоретичний аналіз і синтез педагогічної та методичної літератури, порівняння міждисциплінарних моделей навчання, узагальнення педагогічного досвіду в межах STEM-орієнтованого освітнього середовища. Обґрунтовано, що ефективне впровадження фізики живого базувалось на використанні міжпредметних задач, лабораторних експериментів із біофізичним змістом та STEM-проєктів, що поєднували фізику, біологію й технології. Такі підходи сформували асоціативне й системне мислення, підвищили контекстну значущість фізики та пізнавальну активність учнів. Інтеграція біологічних прикладів у традиційні теми (механіка, термодинаміка, оптика, електрика) сприяла глибшому розумінню фізичних законів через реальні життєві явища. Проведений аналіз довів, що така інтеграція розвивала дослідницькі уміння, критичне та творче мислення, сформувала цілісний науковий світогляд здобувачів освіти. Доведено, що інтеграція фізики живого оновила зміст фізичної освіти, сформувала здатність поєднувати природничі й технологічні знання та сприяла розвитку дослідницьких компетентностей, необхідних для інновацій і сталого розвитку. Результати дослідження можуть бути використані під час оновлення програм із фізики у закладах середньої та вищої освіти, розроблення міждисциплінарних модулів для підготовки майбутніх учителів, а також створення STEM-ресурсів, що поєднують фізичні та біологічні знання.

Наукові літературознавчі дослідження старшокласників і студентів: методика конкурсних захистів

2026-02-03T09:50:21+02:00

The relevance of the study is driven by the need to develop research and interpretative competencies among high school and university students in response to modern educational challenges. The aim of this article was a comprehensive analysis of the methodology for preparing scientific literary studies within the framework of defence competitions, focusing on fostering critical thinking and the ability to independently interpret literary texts. Methods of analysis, synthesis, comparison, interpretation, and observation were applied. The empirical component of the study was based on long-term (3 years) observation of regional competitions in Ukraine, in which the authors participated as jury members. Particular emphasis was placed on the communicative aspect of research activity – how students present their findings, interact with the audience, and answer questions. The article also examined the differences between student and school-level research, emphasising the depth of conceptualisation and interdisciplinary vision required at the university level. The results of the analysis of the topics and problems most frequently encountered in the scientific works of students of secondary and higher educational institutions revealed certain patterns in terms of repetition in regions (Cherkasy, Kirovohrad, and Poltava regions) and years of writing (2023-2025). Patterns were identified in the selection of topics and issues for scientific research in Ukrainian and foreign literature. The practical value of the article lies in providing recommendations for improving the quality of scientific works, forming a culture of academic integrity, preparing for public speaking, and developing scientific communication skills. The study contributes to the formation of a sustainable model of mentoring literary research in modern educational condition.

Експериментальне дослідження розвитку науково-дослідницької компетентності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту

2026-02-03T14:22:24+02:00

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розроблення та впровадження ефективних педагогічних умов і технологій для формування науково-дослідницької компетентності у майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, що відповідає сучасним вимогам освіти та реальним потребам галузі. Метою роботи було теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічні умови, які забезпечують ефективний розвиток науково-дослідницької компетентності студентів спеціальності 017 (А7) Фізична культура і спорт. Для досягнення мети використано теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення), емпіричні методи (анкетування, спостереження, педагогічний експеримент), а також методи статистичної обробки даних. Педагогічний експеримент проведено у 2023-2025 роках на базі факультету фізичного виховання та спорту Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за участю 156 здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. У контрольній і експериментальній групах здійснено порівняння динаміки рівнів сформованості науково-дослідницької компетентності за визначеними критеріями. Установлено, що сформованість науково-дослідницької компетентності є однією з ключових умов професійного зростання фахівця та його готовності до впровадження інновацій у сфері фізичної культури і спорту. Результати експериментального дослідження показали незначні зміни в контрольній групі та суттєве зростання у експериментальній: високий рівень зріс із 8 до 31 %, достатній – із 22 до 43 %, водночас частка студентів із середнім і низьким рівнями зменшилася на 21 та 23 відсоткові пункти відповідно. Така динаміка є наслідком реалізації комплексу педагогічних умов: інтеграції дослідницьких завдань у зміст навчальних дисциплін, застосування проєктно-дослідницьких технологій, організації наставницької підтримки та рефлексивно-оцінювального супроводу. Практична цінність роботи полягає у можливості використання запропонованих підходів в освітньому процесі підготовки фахівців фізичної культури для цілеспрямованого формування їхньої науково-дослідницької компетентності.

Освіта як інструмент ідеології: викладання історії в болгарських школах за часів соціалізму (1944-1989) та в наш час

2026-02-03T14:37:24+02:00

Дослідження інструменталізації історичної освіти для ідеологічної легітимації влади залишається актуальним як для розуміння механізмів соціалістичних режимів, так і для аналізу суперечливих процесів постсоціалістичної трансформації. Метою дослідження було виявити еволюцію механізмів державного контролю над історичною освітою в Болгарії шляхом порівняльного аналізу інструментів прямої індоктринації в соціалістичний період (1944-1989) та прихованих форм ідеологізації в наш час. Методологія базувалася на проблематично-хронологічному підході, поєднуючи аналіз інституційних змін у болгарській освітній політиці та нормативно-правових актах з дослідженням трансформації історичних наративів та освітніх програм в обох періодах. Результати дослідження показали, що в період з 1944 по 1989 рік в Болгарії була сформована загальна система ідеологічного контролю, заснована на інституційній підпорядкованості науки Болгарській академії наук, цензурних обмеженнях з боку Главліту та нормативному встановленні марксизму-ленінізму як єдиної методології. Встановлено, що завдяки впровадженню Закону 1959 року про зв’язок школи з життям історична освіта була інтегрована з промисловою практикою, ставши інструментом виховання лояльності через працю, а наратив був зосереджений на «міфі заснування» 9 вересня 1944 року та класовій боротьбі. Було продемонстровано, що після 1989 року відбулася не деідеологізація, а «інверсія наративу», в якій соціалістичний канон був замінений риторикою тоталітаризму для легітимізації ринкових реформ. Аналіз виявив перетворення прямого тиску на «м’які» механізми контролю – структурне переміщення теми соціалізму на кінець 12-го класу, акцент на стандартизованих іспитах, що вимагають запам’ятовування фактів, а не аналізу, та систематичне ігнорування особистих джерел і травматичного досвіду етнічних меншин (особливо під час «процесу відродження»), що блокує формування критичного осмислення минулого. Практичне значення дослідження полягає в представленні моделі аналізу довгострокового ідеологічного впливу на освіту та наданні інструментів для виявлення «прихованих» механізмів інструменталізації.

Методичні аспекти вдосконалення інформаційно-цифрової компетентності вчителів технологій навчального закладу загальної середньої освіти

2026-02-03T15:07:51+02:00

Метою дослідження був комплексний аналіз рівня сформованості інформаційно-цифрової компетентності вчителів технологій закладів загальної середньої освіти та обґрунтування методичних підходів до її вдосконалення. У межах дослідження було застосовано методи контент-аналізу наукових джерел, нормативно-правових актів, а також узагальнення результатів національних і міжнародних моніторингових досліджень. Було визначено ключові бар’єри, що стримують розвиток інформаційно- цифрової компетентності вчителів технологій у закладах загальної середньої освіти. Серед них – застаріла матеріально-технічна база, обмежений доступ до сучасного цифрового обладнання та ресурсів, фрагментарне і несистемне підвищення кваліфікації, а також відсутність адаптованих методик оцінювання цифрових навичок. Ці чинники ускладнюють інтеграцію цифрових технологій у навчальний процес, знижують ефективність освітніх практик і гальмують професійне зростання педагогів. Для подолання виявлених проблем запропоновано багаторівневу модель вдосконалення цифрової компетентності. На інституційному рівні вона передбачає створення цифрової стратегії закладу освіти, розвиток внутрішньої підтримки цифрових ініціатив, формування цифрової культури та забезпечення доступу до цифрових ресурсів. Індивідуальний рівень охоплює персоналізовані траєкторії професійного розвитку, врахування мотиваційних чинників, стартового рівня компетентності, доступу до ресурсів, а також впровадження менторських програм і цифрового коучингу. Методичний рівень включає системне впровадження інструментів у навчальний процес, адаптацію навчальних матеріалів до онлайн-форматів, розвиток професійних спільнот практики, формування цифрової педагогіки та підтримку інноваційних освітніх рішень. Практична значущість роботи полягає у формулюванні конкретних рекомендацій для адміністрацій закладів загальної середньої освіти, методичних служб та самих педагогів щодо створення сприятливого освітнього середовища, яке стимулює сталий розвиток цифрових навичок. Запропоновані підходи можуть бути інтегровані в програми підвищення кваліфікації, внутрішні системи оцінювання та стратегічне планування цифрової трансформації освітніх закладів.

Ґейміфікація та штучний інтелект в процесі підготовки ІТ-фахівців до викликів сталого розвитку

2026-02-03T15:16:19+02:00

Метою дослідження було визначення впливу використання ґейміфікації та технологій штучного інтелекту на розвиток професійних компетентностей майбутніх фахівців сфери інформаційних технологій. Методологія включала аналіз роботи 240 студентів і викладачів в Україні за такими освітніми програмами, як Software Engineering, Information Management Systems and Technologies, Computer Science and Technology, контент-аналіз та виокремлення результатів виконання завдань студентами на основі опитування з метою оцінки шляхів інтеграції сучасних цифрових інструментів у навчальний процес. У дослідженні було вивчено використання різних цифрових платформ та інструментів у навчальному процесі. Результати показали, що серед студентів найбільш популярною платформою є Moodle (40 %), за нею – Google Classroom (30 %), тоді як викладачі віддають перевагу Google Classroom (40 %) та Moodle (20 %). Платформа Kahoot набрала по 10 % в обох групах, а Repl.it виявилася більш привабливою для студентів (5 %), тоді як GitHub Classroom – для викладачів (15 %). У частоті використання ґейміфікації викладачі частіше використовують її щодня (20 %), тоді як жоден студент не відзначив щоденне використання; натомість 40 % студентів вказали варіант “Інше”, що може свідчити про нерегулярне або непряме використання. У питанні зручності застосування ChatGPT 50 % студентів вважають його зручним, але ніхто не оцінив його як “дуже зручний”, на відміну від викладачів, серед яких 30 % висловили таку думку. Ґейміфікація, за словами 20 % студентів, справді допомагає краще запам’ятовувати матеріал, тоді як серед викладачів таких лише 10 %, і 45 % взагалі важко дати відповідь. Щодо впливу штучного інтелекту на якість навчання, і студенти, і викладачі однаково оцінили його позитивно (по 20 %), хоча серед студентів 40 % вважають його негативним, у порівнянні з 30 % серед викладачів. Результати дослідження свідчать про різні підходи студентів і викладачів до використання цифрових платформ та інструментів у навчальному процесі, а саме Moodle, Google Classroom; ChatGPT. Результати дослідження можуть бути використані викладачами та адміністрацією навчальних закладів для вдосконалення освітнього процесу шляхом впровадження ефективних форм ґейміфікації та інструментів штучного інтелекту.

Формування наскрізних умінь у молодших школярів в умовах позашкільних навчальних закладів

2026-02-03T15:22:29+02:00

Наскрізні уміння розглядаються як ключовий компонент розвитку молодого покоління, що підтверджується положеннями міжнародних документів та національних освітніх реформ України. Необхідність формування наскрізних умінь в українських школярів початкової школи набула особливої актуальності в контексті інтеграції України до європейського освітнього простору. Метою дослідження було визначення критеріїв оцінювання наскрізних умінь молодших школярів на прикладі Комунального закладу-центру позашкільної роботи Путивльської міської ради і Конотопського ліцею №7 імені Григорія Гуляницького Конотопської міської ради Сумської області та аналіз результатів моніторингу їх сформованості. У дослідженні було застосовано комплексний методологічний підхід, що поєднує аналіз наукових джерел, емпіричне вивчення сформованості наскрізних умінь у молодших школярів та експертне оцінювання рівня цих умінь у школярів педагогами. За результатами аналізу наукової літератури було уточнено сутність поняття «наскрізні вміння» у контексті розвитку ключових компетентностей учнів початкових класів, а також обґрунтовано значення позашкільної освіти для формування цих навичок і здатності молодших школярів застосовувати знання в практичних ситуаціях. На основі результатів методики експертного оцінювання, проведеного серед учителів та вихователів початкових класів, було визначено такі п’ять основних критеріїв оцінювання наскрізних умінь здобувачів початкової освіти: креативність, соціально- емоційний розвиток, комунікативна компетентність, критичне мислення та застосування знань у життєвих ситуаціях. Було представлено приклади педагогічних практик, які сприяють формуванню зазначених умінь, а також окреслено умови, за яких ці практики є найбільш ефективними для розвитку молодших школярів. Дослідження підкреслило значущість позашкільної освіти як простору для розвитку компетентної особистості молодшого школяра. Практична значущість дослідження полягає в можливості застосування результатів педагогами позашкільних навчальних закладів та вчителями початкових класів з метою подальшого розвитку наскрізних умінь молодших школярів в умовах позашкільних навчальних закладів.